21
лист.

"Білі лебеді" на Тернівському полігоні

Автор Адміністратор
Адміністратор
Група підтримки сайту
Зараз не на сайті
в Новини
  • Переглядів: 6727
  • Друк
(Подолання психологічного бар’єру курсантами факультету високомобільних десантних військ та розвідки та стовідсоткове виконання стрибків з парашутом разом з генералом та офіцерами академії)

«БІЛІ ЛЕБЕДІ» НА ТЕРНІВСЬКОМУ ПОЛІГОНІ«БІЛІ ЛЕБЕДІ» НА ТЕРНІВСЬКОМУ ПОЛІГОНІ…Вертоліт МІ-8МТ 11-го окремого полку армійської авіації з Херсонщини здійснював підйом. На борту знаходились курсанти факультету високомобільних десантних військ та розвідки Військової академії (м. Одеса). Під час набору заданої висоти 800 метрів у кожного, хто через лічені хвилини залишить гвинтокрилу машину, на обличчі було помітне хвилювання, яке вони намагались приховати від об'єктива фотоапарата. В цю важливу для кожного секунду перед їх очима прокручувалось все те, що було до, і після цієї миті.

Хтось згадував своїх батьків, рідних і близьких, кохану дівчину, заради якої вирішив стати офіцером-десантником, всі найважливіші етапи відокремлення від борту, інші – байдуже, нестерпно очікували своєї черги, були і такі, що намагались подолати свій страх награною посмішкою, ті, що виражали свій настрій жестами, – скоріше за все надіялись на безвідмовну парашутну систему, хтось з помітним хвилюванням дивився прямо в очі офіцеру, намагаючись там знайти якусь підтримку, тим самим відганяючи від себе погані думки. 

І ось той очікуваний сигнал. Перед рампою стоїть заступник начальника Військової академії полковник Юрій Клят, у минулому – командир 79-ї окремої аеромобільної бригади. За плечима цього бувалого бойового офіцера – випускника Рязанського повітрянодесантного училища – понад 200 стрибків з різних типів літальних апаратів і висот. Цей мужній, доброї статури офіцер, перед тим, як курсанти повинні були піднятись на борт, по-батьківські, але дуже виважено, проводив бесіду з першокурсниками. По його спокійний і врівноважений інтонації відчувалась впевненість, а по ледь помітній для стороннього погляду красивій посмішці – віра в успіх. Надаючи останні ділові настанови першокурсникам, які сьогодні остаточно визначаться з професією, про яку знали тільки із книг і кінофільмів, полковник Юрій Олександрович Клят сказав: «Запам'ятайте, стрибки з парашутом – це лише один з багатьох елементів підготовки десантника, а точніше спосіб доставки «крилатої піхоти» у тил супротивника. Будьте уважними, зібраними контролюйте свої емоції, головне – вірте у свої сили і все у вас вийде».           

«БІЛІ ЛЕБЕДІ» НА ТЕРНІВСЬКОМУ ПОЛІГОНІ«Перший пішов!» – пролунав голос інструктора, і полковник чітко з високою майстерністю відокремився від гвинтокрилої машини, демонструючи високий клас здійснення стрибка. Через декілька хвилин його купол було добре видно із черева МІ‑8МТ. Другий, третій, четвертий, п’ятий – пішов. Всі без винятку, залишили борт.

У небі над Тернівським полігоном нібито з’явилась велика зграя «білих лебедів», які впевнено летіли із своїм ватажком на зустріч до своєї мрії.

Здійснивши разом із своїми підлеглими успішне приземлення полковник Юрій Клят з радісним настроєм відповідав на нестандартні запитання представників засобів масової інформації. Із захопленням курсанти-першокурсники висловили і свої перші враження:

Молодший сержант Максим Неутолімов:

«Тільки видержка оправдовує ризик»

Курсант Богдан Красько:

«Найбільший страх, коли відриваєшся від борту. Після слів «504», «505», «Купол!» наступає насолода.»

Курсант Валентин Лунковський:

«Адреналін при відокремлені. Під ногами пустота. Коли побачив купол то відчув, що це моє покликання до професії.»

Курсант Богдан Рубан:

«Страх. Адреналін, а потім відчуття щастя.»

Курсант Олександр Меркулов:

«Купол. Захват. Енергія.»

Курсант Олександр Данилюк:

«Спочатку страх, який перехоплює подих, а потім спокій. Мені сподобалось. Це моє.»

Курсант Максим Вечірко:

«Боязно доки не відокремився. Побачив парашут – з’явився спокій. Нові відчуття захмарюють всі інші. Відчув велике піднесення.»

Курсант Олексій Безручко:

«Коли підійшов до рампи, то відчув страх. Після відокремлення – адреналін. Коли летів, захотілось стрибнути ще раз.»

Курсант Максим Бондар:

«Під час зниження на стабілізуючому парашуті відчув радість вільного падіння. Повний спокій при розкритті основного парашута.»

Курсант Володимир Дацюк:

«Емоції переповнювали мене, коли відокремився від вертольоту. Радість і гордість за себе і своїх друзів.»

Курсант Мар’ян Ганяк:

«Відчуття, які не можливо передати словами. Після успішного приземлення зрозумів, що став десантником.»

Курсант Назар Петрук.

«Нові почуття. Гордість за себе. Давно йшов до цього, нарешті це сталось. Я став десантником.»

Курсант Андрій Жуков:

«Спочатку почуття очікування стрибка. Потім сталось те про що мріяв. Дивився на друзів і бачив їх хвилювання. Повинен це зробити і я.»

Курсант Валерій Шаров:

«Страху не було тому, що перед стрибком, ми пройшли хорошу підготовку. Я був впевнений, що все буде добре. Радість за себе і своїх товаришів, командирів і начальників, які чітко прорахували і визначили морально-психологічний стан своїх підлеглих.»

За поведінкою майбутніх десантників на борту МІ-8МТ
спостерігав і записав їх перші враження від стрибка
Леонід Єршов

 

 

Рейтинг
324 голосів